Уся краса природи й весняний рух поєднуються з хаотичною динамікою душевних станів ліричного героя. Це ще і його особиста зустріч із Блакитною Панною. І його душа в "сяйві мрій" породжує й миготіння уривчастих зорових образів ("арабески", "камеї, фрески"), і звуки пісень – усе сполучається в оригінальному, дещо химерному й "гротесковому" весняному переживанні.
Ліричний герой усіма засобами виражає свій радісний, піднесений настрій, а остання строфа символізує собою перехід ліричного переживання від зачудованого споглядання до активних порухів душі:
І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В'ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.
Таким чином несвідоме, непізнане відчуття краси надихає обдаровану особистість до творчості, радість душі від краси знаходить утілення у витворах мистецтва, котрі постають у різних жанрах: арабесках, камеях, фресках.