В назві новели "За мить щастя" опоетизовано мить "мрій піднебесних", чекання любові, нуртуючу пристрасть молодого солдата, якого хмелить радість перемоги, щастя від усвідомлення того, що залишився живим, а отже, буде й коханим. "Хміль сонця" і "хміль кохання" злились у "мить щастя", за яку заплачено найдорожчим – життям. Хоч наприкінці новели звучить фраза: "Сталось, що мусило статись", все ж усією оповіддю автор утверджує інше: так не повинно статись, адже історія душевного злету Діденка і Лариси проникнута таким щирим захопленням, такою вірою героя в чудо", що і читач, налаштовуючись на високу хвилю сприйняття кохання, "що робить людину сміливою, винахідливою і відважною", теж вірить у благополучну розв'язку. Твір проголошує право людини на щастя, хоч і короткочасне. Можливо, людина й живе на землі заради цієї прекрасної миті, хоч і платить часто дуже високу ціну.