Яка основна проблема порушена у повісті "Людина"? Що ви знаєте про феміністичний рух у Галичині?

Повість "Людина" – етапний твір у творчості Кобилянської. У ній порушується надзвичайно важлива і злободенна проблема емансипація жінки. Вже на початку 80-х років феміністичний рух у Галичині набуває широкого розмаху. Очолює його письменниця і громадська діячка Н. Кобринська. З її ініціативи було створено "Товариство руських жінок" (1884) і викладено його програму на зборах цього товариства у Станіславі (надрукована в "Першому вінку", 1887). Одноманітне життя у глухих провінційних містечках, середовище, основною мораллю якого було приниження людської гідності, тупість, лицемірство, викликали в Кобилянської відразу. Не дивно, що, познайомившись з Кобринською, її діяльністю в царині жіночого руху, вона теж стала активною учасницею його, тим більше, що становище жінки-інтелігентки в буржуазному світі аж надто добре відчувала на собі Кобилянська. Всім серцем прагнучи до знань, вона закінчила всього чотири класи, наділена непересічним письменницьким талантом все життя займалася хатньою роботою, сповнена гармонією духовної краси не знайшла її в жодного чоловіка й так і лишилася незаміжньою.

Жінка в тогочасному суспільстві від народження була приречена на довічне рабство, чекаючи на ласку "пана", котрий ощасливить її одруженням і дасть їй "смисл". Але "горе тій, котрій не вдасться здобути того пана! Окрім того, що остається без кормильця, без товариша й оборонця – тратить вона в теперішнім устрою суспільнім і вартість, і значення, бо і яким значенням тішиться тепер незамужня жінка". Справді-бо, ніяким. Тягар у рідному домі і предмет насмішок міщанської юрби.

Про це говорила Кобилянська в 1894 р. на зборах "Товариства руських жінок на Буковині", закликаючи жіноцтво боротися за свої права на освіту, працю, рівноправність: "Берімося до різнородної праці, щоб могти стати гординею наших батьків, братів, мужів і стати підпорою нашому народові, підвалиною нашої нації, і щоб вона могла славитись своїм жіноцтвом, як своїм найкращим цвітом. Просвіщаймося, щоб представляти якусь силу, щоб не давати себе вічно а вічно топтати, корити, щоб доля наша не була вічно доля служебнииі – жебрачки". Ця ідея – значно поглиблена – знайшла відображення в повісті, де проблема емансипашї жінки розглядається в аспекті становища людини в суспільстві взагалі.