"Аж ось заляскало щось палицею у двері, аж мати кинулась і застогнала: "Кождий день стукає, а ніяк не звикну". Калатає, аж в ушах лящить, кричить: — Григор — на тік молотить, Катря — до пані прясти (мати — теж Катря). Зараз, бо світає!
Панський десятник.
— Сьогодні у мене свято — сина бог послав, не можу кинути породіллю з малими дітьми в хаті, — одгукується з хати Григор.
— Не моє діло, панові будеш казати. Ну, швидко, а то прогул писатиму."
Ця сцена показує, що селяни в той час не мали ніяких прав, мусили працювати за будь-яких умов, не мали ніколи відпочинку, навіть у особливих випадках. Вони просто були робочою силою, на потреби якої пани не зважали.