Наскрізним у творі є мотив самотності. Відчуття самотності переживають усі герої твору, за різних обставин вона відіграє свою роль: для одного може бути прокляттям (для Олександри Панасівни, Марії Яківни), а для іншого – благом (для Івана Шевчука чи Хлопця як творчих людей, що лише в самотності можуть зберегти й розвинути себе). Хоча для обох останніх самотність – поняття відносне, вони мають поряд людей, які їх люблять. По-справжньому, фатально самотня людина хіба наодинці зі смертю – ця притчова думка звучить за кадром повісті.
Також з образом Хлопця пов'язано й мотив блудного сина, який заснований на біблійній притчі. Він передає його втечу з рідного дому-фортеці, що стало й своєрідною втечею від світу, од себе, і водночас радість повернення – знаходження себе, пізнання законів природи і світу. Символ дому в поєднанні з цим мотивом означає своєрідне благо, фортецю, міцну основу, тому дорога, яка веде з цього дому, означає прокляття. Так інтерпретує цей світ улюблений бароковий мотив В. Шевчук, який кочує від одного його твору до іншого.