Дорогою до школи Олесь бачить, як дятел їсть насіння з шишок. Хлопчик зацікавлено спостерігає, а коли дятел тікає, залишивши у вузенькому дуплі шишку, Олесь не забирає її, а залишає для птаха. Згодом хлопчик чує скрип стовбура сосни і думає, що дерево помирає. Щоб врятувати дерево, він "нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.". Повертаючись додому, Олесь найбільше дбав про коней. Він боявся, щоб їм не було важко і щоб дід не бив їх батогом. Така поведінка хлопчика свідчить про те, що він милосердний, любить природу, бережливо до неї ставиться.