Слова, які передають тривогу лося: "тривога в крові", "неясний страх", "знову захвилювався, знову насторожився". Але є одна художня деталь, яка підсилює відчуття біди. Це шум старої гіляки, про який згадується кілька разів: "Лось знав, що то тріщить стара гілляка на дубі, всохла, кощава; їй давно вже б треба впасти, а вона не падала, з дивною впертістю тримаючись за стовбур.", "…над усім цим линуло знеможене, схоже на зітхання порипування гілляки.", "Але те недуже тріщання пробудило в ньому неясний страх, який нагадав про життя в тайзі, про небезпеки, які там на нього чигали…", "Проте, коли йшов до річки, раптом знову вчулося жалібне поскрипування гілляки, і лось, який уже встиг забути про нього, знову захвилювався, знову насторожився, а в ногах прокинулося бажання бігти й тікати.".