Капітан Миколайчик поводиться з підлеглим Фіксою любязно, з цікавістю слухає, бо "аби обхитрувати Фіксу, треба бути вельми кмітливим". Капітану було незручно, коли Фікса увірвався в кабінет і побачив, що він підрівнював пилочкою нігті. Тому він дістав з шафи коробку цукерок і пригостив Фіксу, говорячи: "Підсолодіться, голубчику!". Фікса поводився стурбовано, весь час обирав спітніле чоло хустинкою. Він розповів, що з ним учинив розправу молодик, який переміг їхнього Магдебуру. Потім Фікса набрехав, що на вокзалі діє злочинне угруповання, яке займається контрабандою в особливо великих розмірах, а керує усім доктор Брякус.
Атмосферу, яка панувала в кабінеті, автору вдається тонко передати через такі деталі, як спокій Миколайчика і схвильованість Фікси, який хотів, щоб поліція діяла негайно. Та Миколайчик не спішив, адже почувши, що ниточки контрабанди ведуть угору, не хотів неприємностей, бо "вирізнявся вишуканістю та тактом". Капітан був більше зацікавлений собою і суботньою грою в гольф, тому відклав початок операції до понеділка. Автор зображує такі художні деталі, як "пещена рука капітана", "маленьке люстерко", яке Миколайчик завжди носив у кишені, щоб показати зосередженість капітана на власних інтересах, а не на роботі. Натомість Фікса хоче діяти, хоче покарати Івана, хоч безстрашним агента ніяк не назвеш: побачивши "дві чорні дірки" замість білого ряду зубів, він лякається того, що йому скаже за це мама.