Автор глибоко розкрив трагедію дитячої душі, яка мріяла про сім'ю, любов, увагу. Байстрюк Кость помирає із міцно затисненим у кулачку недопалком панської цигарки – єдиним "скарбом", що дістався йому від батька. А найближче оточення хлопчика – панська челядь – не помічає трагедії передчасно обірваного життя людини і лише два тижні згадує на кухні "цю чудну кумедію з Костем".