В. Винниченко назвою твору привертає увагу до того, що Костя усі вважали юродивим, байстрюком, ніхто його не любив. У назві звучить протест проти нелюдського ставлення інших персонажів до хлопчика. Його вважають кумедним, бо він ніколи не плаче, але ніхто не цікавиться тим, що на душі у хлопчика. Наприкінці історії життя Костя, коли кумедія перетворюється в трагедію, автор змушує замислитися інших персонажів оповідання. Історія насправді зовсім не була кумедною.