Найбільше у повісті мені сподобалося, коли Климів тато висипав у повітря насіння і пустеля почала вкриватися різнобарвними квітами. Як тільки синьомордики вдихнули пилок цих квітів, то стали слухняними й покірними. Клим подумки віддав їм наказ чимшвидше забиратися з планети. Ця пригода сподобалася мені тому, що фактично не відбулося знищення прибульців, не було батальних сцен, а дуже мирно, за допомогою квітів усе закінчилося добре.