Ця розповідь про смерть старого вовка викликає сумний настрій. Сіроманець сам приходить у село і йде до своїх ворогів – Чепіжного, Шевчука, Побігайла. Та їх немає вдома, і вовк йде помирати у степ. В останньому своєму маренні згадував Сіроманець свого маленького друга Сашка, і невпинно лунав в його вухах рідний голос: "А ти думав, вовчику, як? Ти думав, що це нам уже кінець з тобою?.."