Батько Сашка, Олександр Степанович, працював головою колгоспу. У творі відсутні опис його зовнішності, але вдача персонажа розкривається через його розмови і вчинки.
Він любить свого сина, звертається до нього "синочку". Це чесна людина, бо відкрито говорить, що Сіроманець у їхньому колгоспі не з'їв жодного коня чи вівці. Сашків тато постійно працює, він їздить в район на конференції, за словами Сашка батько "Як не вдома, то в конторі, як не в конторі, то на фермах, як не там, то в полі".
Олександр Степанович радить Чепіжному відстрілювати диких кабанів, яких розвелося багато і які нищать урожай, а також відправляє працювати в поле, адже Василь, захопившись вовком, зовсім забув, що потрібно також працювати.
Сашків тато має почуття гумору. Коли він з агрономом Миронюком розглядає фотографію Чепіжного в свіжій районній газеті, то сміється і говорить: "Кіно! Гроза вовків сам під вовком. Та ще в такий спосіб!"