Джерела новели фольклорні. У творі чимало описів народних звичаїв і свят: Сорока святих, Теплого Олекси, Вербної неділі, Білого тижня, Великодня тощо. Приміром, своєрідно зображується свято Сорока святих. Цього дня матері випікали дітям із тіста сорок жайворонків і діти ходили вулицями, накликаючи з вирію птахів (власне, це вважалося другою зустріччю весни). У канву твору вплетено замовляння, обряди, рядки з пісень, легенди та перекази. Поетично зображено появу голубого рясту, який за народною традицією, коли вперше побачиш навесні, треба зірвати, кинути під ноги і потоптати: "Далі з'являвся голубий ряст, а прадід наказував зірвати його швиденько і топтати, приказуючи: "топчу, топчу ряст, дай, боже, потоптати й того року діждати!", а хто не встигне – тому на той рік рясту не топтати, на лаві лежати…" (від цього народного звичаю походить фразеологізм "топтати ряст", що означає жити, а перестати топтати ряст означає померти).
Отже, у творі можна віднайти такі фольклорні образи: бабак (за повір'ями, у день Явдохи бабак виходить з нори, три рази свище, закликаючи весну, і знову залягає спати до Благовіщення), ластівка (побачивши першу ластівку, треба було кинути на неї жменю землі – "на тобі, ластівко, на гніздо!", існувало повір'я, що ластівки не летять у вирій, а, зчепившися ніжками, зимують на дні моря, ріки чи криниці), ряст, грім (після першого грому земля розмерзається до краю), червоний пояс (дівчата витиралися ним на красу), пшеничні жайворонки (символ приходу весни, зустрічі весни), веснянки (пісні, якими зустрічають прихід весни), піч (символ материнського першопочатку; непорушності сім'ї; неперервності життя українського народу; рідної хати, батьківщини), хліб, зозуля (примічали, коли зозуля закує – щоб не на голе дерево, бо буде неврожай), роса (цілющу для очей збирали в пляшечку Юрієву росу), пракорінь (дажкорінь), пісня.
Мова твору глибоко емоційна, насичена метафорами, порівняннями, відзначається образністю у стилі народнопісенної творчості нашого народу.