Хома працює в державній конторі, має слугу Івася, домашню бібліотеку, захоплюється класичною музикою, а інтер'єр квартири досить пристойний як для пересічного чиновника. Паном самому собі чоловік почувається лише у власній квартирі, у своєму кабінеті, з недописаним щоденником на столі, портретами великих діячів мистецтва й культури й живими квітами повсюди. Отже, герой "Сойчиного крила" – естет, людина високоінтелектуальна, знавець класичної музики, шанувальник театру. Інтер'єр кабінету показує читачеві, що герой витворив собі затишний, маленький світок відлюдька-естета: хризантеми та інші квіти, томи Гете, Емерсона, Рескіна і, що характерно, журнальна стаття Уальда про Ісуса Христа, музика, вишукані страви, спокій. У своїх "записках" "відлюдько"-інтелектуал змальовує світ свого відчуження від людей, заборолом від яких є штучні, хоча й мистецькі витвори культури.