Образ Марії змальований письменником із глибоким проникненням у психологію цієї небуденної дівчини. Вона виросла в лісі, серед гармонійної природи, відчуває її красу, ототожнює своє буття з лісом. Як і багато юнок, марила про незвичайне кохання, великі пристрасті, піднесені емоції. Вона кохає Хому, але тікає, бо, на її думку, він не вірить у її почуття, не відповідає на них так, як вона того бажає. "Не я покинула тебе, а ти не зумів удержати мене, ти не вірив у мене, в мою щирість, у мою любов. Ти приймав мої пестощі, всі вияви мойого розбурханого молодого чуття з пасивністю сибарита – нехай і так, що ніжно, вдячно, але не виходячи з-поза заборола свого успокою, свого егоїзму. І я відчула се". Марія вважає, що Хома не зумів втримати її: "Ти мав часу шість місяців і не зробив нічогісінько для того. Хіба ж я тому винна, що інший за шість неділь упорався зо мною краще?".