Герой зазначає, що це свято – "перший тріумф мойого нового світогляду". Викладіть основні положення світогляду героя. З якими положеннями його життєвої філософії ви могли б погодитися? Які положення "нового світогляду" викликають у вас заперечення?

Новий світогляд героя полягає у тому, що він обрав собі життєвою нормою слова Горація "Зберегти рівновагу духу!". Для нього це означає життя і без оптимізму (бо це ознака дитячої наївності), і без песимізму (бо песимізм – ознака хворобливої малодушності, "свідоцтво вбожества"), "У всьому розумно, оглядно, помірковано і поперед усього спокійно, спокійно, як годиться сорокалітньому мужеві.". Чоловік прагне жити лиш для себе самого, а державу, народ, суспільство вважає кайданами, які хочуть "опутати, прикрутити, обезличити і упідлити" людину. "Світові бурі, потреби, пристрасті, мов щось далеке і постороннє, шумлять наді мною, не доходячи до моєї твердині.". Герой може бути самим собою, коли залишається у своєму затишному кабінеті. Там у нього є портрети Гете, Емерсона, Рескіна, улюблені книги і квіти, щоденник, який він веде. Загалом життєва філософія героя новели показує, що ця людина прагне спокійного життя, він нікого з оточуючих не ображає своїми вчинками чи поведінкою, живе самозаглибившись. Хома заховався під маску "сухого формаліста та реаліста", утік від життя, створивши культ самотності внаслідок тієї тяжкої травми, яку він пережив від втрати коханої людини. Водночас цей чоловік справедливо вважає себе сибаритом – розпещеною людиною, звиклою до розкоші, "артистом, що плекає одну штуку для штуки – вмілість жити". Чи таке життя має сенс? На глибоке переконання самого героя, так: "Світові бурі, потреби, пристрасті, мов щось далеке і постороннє, шумлять наді мною, не доходячи до моєї твердині. Я даю тому зверхньому світові свою данину, посвячую йому частину свого життя в заміну за ті матеріальні і духові добра, що потрібні мені для піддержання свого внутрішнього життя". Але автор ніби запитує читача – таке існування є справжнім життям чи його нікчемною імітацією?

На мою думку, читач може погодитися з Хомою щодо того, що не потрібно впадати у крайнощі, емоції не повинні керувати людиною у важливих ситуаціях. Крім того, Хома цікавиться літературою, музикою, дбає про духовний розвиток, це теж викликає схвалення. Та читача можуть викликати заперечення такі положення "нового світогляду" Хоми: замкнутість його душі, бо ніхто "не має доступу до мойого "святая святих", нікому я не відкриваю своєї душі"; життя лише для себе, з самим собою, самому в собі; відстороненість від світу і того, що у ньому відбувається.