Данило Міщенко після того, як його обдурив Гордій Кулаківський, втік з Вишнополя і жив у Кривих Колінах у якоїсь молодички. Потім він захворів, але та жінка не доглядала його. Тоді Данило вернувся до Вишнополя і кинувся в ноги рідній жінці. Вона простила його. Їхній молодший син вдався совісним і роботящим, а Михайло "пішов по тюрмах". Софійка дає таку оцінку роду Міщенка: "Усі Міщенки схожі: і балакун Данило Міщенко-Міщенков, і його син Михайло-Мішель-Мішка, і онук-вусань, і, нарешті, прапраправнук Валентин… У всіх немовби подвійна душа. Усі хвалькуваті, брехливі, ненадійні…". Я поділяю її думку, адже кожен Міщенко своїми вчинками, поведінкою підтверджують висновки дівчини.