У цьому епізоді постійно присутній образ дороги, про яку автор у ліричному відступі говорить: "…В одних ця дорога з гороб'ячий скік, а в других тягнеться через багато земель, і вони блукають по ній десятки років". Ця дорога видається Вітьці надто короткою, хата Галі наче наближається до нього. Також письменник пише про те, що "…на телефонному стовпі сиділа стара скуйовджена ворона з двома пір'їнами у хвості й так недоречно каркала, як недоречно каркають всі ворони на світі". Для Вітьки все це нагнітає розгубленість і переляк.