Твір-роздум
Переживши війну, під час якої опинився на межі життя і смерті, О. Турянський створює свою повість, щоб показати людину в екзистенційних обставинах. Його герої перебувають далеко від лінії фронту, але загроза життю висить над ними повсякчас. Навіть коли полонені тікають із-під варти, вони неминуче обирають між смертю від ворожої кулі й смертю від голоду й холоду. Крім холоду і голоду у товаришів був ще один ворог — відчай, адже надії на порятунок не було. Не знайшовши ніякого іншого шляху крім того, яким пішли інші полонені, товариші йдуть слідом.
Назва твору символічна, бо попри фізичний біль герої відчували ще гірше — психічний біль – біль душі. Це біль поза межами болю, він відриває їх від реальності, викликає у них видіння, підштовхує до нелюдських вчинків. О. Турянський порушує філософсько-моральну проблему міри людського в людині. Водночас його хвилює сутність людини, її роль у складному світі. Він наголошує у творі, що мета людини на землі — бути Людиною.