За допомогою пейзажу автор створює тло, на якому відбуваються події твору. У повісті-поемі "Поза межами болю" пейзаж входитьу людську свідомість, впливає на неї. Гірський пейзаж створює також психологічний настрій сприйняття тексту, допомагає розкрити внутрішній стан героїв. У творі маємо експресіоністський пейзаж, який передає матеріальний світ у деформованому вигляді. Такий пейзаж демонструє неприязнь письменником гармонії та врівноваженості, реальний світ трансформований, викривлений. Фантазія дисгармонії відображає світ трагічних катаклізмів. Описи природи дуже специфічні, укрупнені, похмурі, експресивні. Вони нагнітають сум, тривогу, страх. Хребти албанських гір автор називає "трупом природи", згодом гірський хребет "розпустив могутні, розколені, пошарпані й нагі ребра". З кожного закутка "визирає бездонна глибінь грози, суму й безнадійності". Цікаво описані хмари, які "…виповзли із таємних глибин землі дивовижні облаки-страхіття і ще більше місце сонця заступили. Виглядали, мов казочні упирі. Отворили великанські, червоні, наче в крові скупані пащі, щоб кинутись на гори й пожерти їх разом зі сімома живими єствами…". Усе довкола автор називає "цвинтарем природи", а грім, який з'являється під кінець твору, нагадує усім "передсмертні судороги". Героям привиджується поперек дороги хрест, тінь якого падає з небосхилу. Оглядівському цей хрест нагадував біг часу.