Вони допомагають розкрити характер персонажа, створюють емоційне тіло новели. Степ — перший спогад дитинства Данилка, його єдина радість у злиденному, голодному житті. "...Малий Данилко виходив крадькома з хати, покинувши сестру, коло якої був за няньку, степ простилався перед ним, як Чарівна долина, на якій пахне трава, пахнуть квіти, навіть сонце пахне, як жовтий віск...". За допомогою картин степу, які бачить Данилко, передається дитяча безпосередність героя, його бачення світу.