Це шлях українського народу, того, що "козакував і землю обробляв", народу "затятого і непосидючого" у пошуках істини — "пракореня". "І треба багато ходити в житті — тоді побачиш, яке воно є, що й умирати не хочеться, і рід наш увесь ходючий, батьки й прабатьки, то й Данилко, мабуть, ходитиме, доки й ноги не відпадуть", — каже прадід Данилці перед смертю.