Схожі за стилем письменники нерідко об'єднуються в літературні групи, школи, напрями, течії.
У певні періоди розвитку мистецтва слова з'являються напрями, які репрезентують письменники зі спільними принципами зображення життя, естетичними ідеалами та уподобаннями, проте їх світоглядні засади (ставлення до певних суспільних проблем і шляхів їх розв'язання, наприклад) можуть бути різними.
Найзначнішими в історії літератури напрямами є бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм. На їх основі виникають літературні течії — своєрідні відгалуження, різновиди, напрямів. Так, наприклад, в українському романтизмі постає харківська течія, представлена творчістю Л. Боровиковського, А, Метлинського, М. Костомарова. Проте розмежувати ці два поняття чаї непросто. Деякі літературознавці вважають, що художній напрям, його естетична платформа мають бути оформлені в декларації чи маніфесті. Наприклад, молодомузівці як представники українського символізму в часописі "Світ" за 1906 рік проголосили: "В відрадних днях широкого суспільного та політичного життя приходимо до вас — і вказуємо в хвилях борби призабуту, може, а предсі все так тужно вижидану стежину: Добра і Краси. Стежині нашій дали ми ім'я: "Світ". Від злиднів і турботних дисонансів най веде нас на соняшні левади, запашні ниви — в світ ясних золотих зір!"
Існує й інша точка зору, згідно з якою поняття "літературний напрям" і "літературна течія" слід розглядати як терміни-синоніми.
Художні напрями висувають важливі принципи літературної творчості, об'єднують великі групи письменників, існують тривалий час, інколи впродовж століть, і стають певною епохою в розвитку мистецтва слова. В один і той же час у літературі можуть співіснувати різні напрями.