Строфа — це певна кількість віршових рядків, що становлять ритмічне й синтаксичне ціле, як правило, об'єднане римою. Для зручності рядки, що римуються, позначаються однаковими буквами, малими — чоловічі рими, великими — жіночі. У такому записі початок відомої поезії Т. Шевченка "Садок вишневий коло хати..." має такий вигляд: АббАб. Строфа є важливим композиційним елементом вірша, бо відтворює послідовність у розгортанні його теми.
Світова поезія — багатюще джерело різноманітних строфічних форм. їх класифікація ґрунтується на кількості віршових рядків, тому розрізняють дво-, три-, чотири— й багаторядкові строфи. В межах одного виду (наприклад, три— або чотирнадцятирядкових строф) таку розпізнавальну функцію виконує рима.