За звуковим значенням рими поділяються на точні й неточні, багаті й бідні, асонанси й дисонанси, прості й складені.
Точна рима — це така рима, в якій збігаються усі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах: гіркою — спокою, печать — мовчать.
Неточною називається рима, в якій римовані звуки фонетично не збігаються: вітрилами — кормилом, хвилі — долині. Вона будується на повторенні певних звукових комплексів. Різновидами неточної рими є асонанс,дисонанс або консонанс. Асонанс — це співзвуччя наголошених голосних: слова — німа, красива — невгасима. І навпаки, коли у римі повторюються приголосні, а голосні змінюються, то така рима мас назву дисонанс або консонанс: сад — суд, рунами — воронами.
У багатій римі збігаються кілька опорних звуків, переважно приголосних: риси — кипариси, краса — роса. Найяскравішою багатою римою є рима омонімічна, тобто римування цілих слів, що звучать однаково, але мають різне значення. Наприклад:
Надію будив несміливою мовою лютень,
А березень соняшне слово до простору рік,—
Бездумно бренять переборіи повітряних лютень
І котяться сяючі води оновлених рік.
М. Орест
У бідній римі збігаються лише кінцеві голосні (мене — тебе).
Проста рима чи складена — визначають за кількістю слів, що творять її (мати — стояти, сон це — сонце, похитує — світу є).