Художня література змальовує життя в яскравих образах. Ії інструмент — слово, яке може мати пряме і переносне значення. У ньому також розрізняють основні та вторинні ознаки. Так, основне значення слова "море" — великий водний простір із солоною водою, більш-менш оточений сушею. Це пряме значення слова. Але в цьому слові неважко знайти інші різноманітні ознаки та властивості. Море — синє, безкрає, глибоке, штормове Це його вторинні характеристики. Згадане слово може вживатися як у своєму основному значенні, так і у вторинному. Вторинне значення слова, коли його зіставити з іншим словом, дає нові. Часто несподівані відтінки значення. Вживання слова в одному з його вторинних значень для характеристики іншого явища називається переносним значенням слова. Отже, тропи — це слова, вжиті в переносному значенні. Вони характерні й для розмовної мови. Наприклад, ми часто кажемо "хвіст черги", "серце як камінь", "язик до Києва доведе", не помічаючи, що вживаємо тропи. Але найчастіше тропи використовуються в мові художніх творів, надаючи їй барвистості, яскравості, емоційної наснаженості. Тропи допомагають індивідуалізувати мову автора, надати їй певного оціночного відтінку: чи то іронічного, чи то позитивного, схвального тощо.
Інколи письменники використовують прийом зіставлення прямого і переносного значення слова як засіб увиразнення авторської думки.
У повісті М. Коцюбинського "Fata morgana" читаємо: "Співала колосом власна нива, співали жайворонки над нею, співав пісню серп, підрізуючи стебло, лунали співи по сінокосах, співало, врешті, серце, повне надій". Ця невеличка пейзажна картина яскраво передає душевний настрій людини, сповненої віри в землю, у щасливе життя на ній.
Головна властивість тропів — яскраво характеризувати одне явище через інше на основі їх подібності. Завдяки цій ознаці їх часто називають ще образними (художніми) засобами, які допомагають письменникам відтворити певні реалії життя, збудити думку читача, схвилювати його душу.