Необов'язковими елементами сюжету є пролог та епілог. Наявність їх зумовлюється не законами побудови твору, а конкретними ідейно-художніми завданнями. Пролог — це вступна частина, в якій автор або розповідає дії, що передують основній колізії і мотивують її ("Лісова пісня" Лесі Українки, "Мойсей" І. Франка), або ж розкриває свій задум. Так, пролог у "Лісовій пісні" Лесі Українки вводить читача у світ природи й казки, створює відповідний настрій. Водночас він — провісник майбутніх конфліктів, оскільки вже в перших рядках драми сили природи, що символізують рух, волю, протиставляються силам застою.
Епілог — це закінчення твору, повідомлення про те, що сталося з героями після розв'язки, через деякий, інколи досить тривалий час. Він доповнює події, характери людей, поглиблює ідейний задум автора. Так, у поемі Т Шевченка "Гайдамаки" епілог містить не лише розповідь про подальшу долю героїв — Ґонти, Залізняка, Яреми, а, головним чином, підкреслює провідну думку твору про героїзм народу в недалекому минулому, пасивність і рабську покору сучасників поета, прагнення збудити в них енергію боротьби.
Пролог та епілог — це ніби елементи "іншого" сюжету, який передує сюжету літературного твору або продовжує його.