Оскільки сюжет — це певна послідовність чергування подій і ситуацій, то, закономірно, в художньому творі має бути сила, яка надає йому динаміки, руху. Такою рушійною силою, основою сюжету є конфлікт — сутичка, суперечливість, протиставлення, розмежування чи зіткнення подій, характерів, ідей. Складність і багатоманітність життєвих конфліктів — суспільних, політичних, естетичних, моральних, професійних тощо — зумовлює і розмаїття конфліктів художніх. Проте, маючи спільну внутрішню сутність, конфлікт художній і конфлікт життєвий — різні величини. Письменник не просто переносить у твір найрізноманітніші суспільні, психологічні, виробничі, сімейні суперечності, а й показує їх через події, людські долі, створені його фантазією. Так, наприклад, у новелах Г. Косинки чітко простежується конфлікт між комуністичною ідеєю та реальним втіленням її у життя, що веде до кривавих репресій, братовбивства, дегуманізації суспільства; між окремим героєм, що не визнає жодної влади, і тією суспільною системою, яка змушує його стати таким, як усі,— слухняним коліщатком і гвинтиком політичного механізму. В іншій площині розгортається конфлікт роману В. Підмогильного "Місто", його головний герой Степан Радченко — натура неоднозначна: з одного боку, це людина талановита, працездатна, наполеглива у досягненні поставленої мети, з іншого — егоїстична, навіть жорстока, коли йдеться про шляхи реалізації цієї мети. Душа героя — осереддя психологічної дії роману, добро і зло — це полюси, суперечності, навколо яких концентрується дія. Письменник розмірковує над загальнолюдськими моральними цінностями, підкресленими вже в епіграфі до твору: чим же людина схожа на янгола, а чим — на тварину? Чим змістовніший художній конфлікт, тим вагоміший твір.