Свої літературно-естетичні погляди Шевченко виклав у поезії "На вічну пам'ять Котляревському". Твір побудований за принципом паралелізму. Вітер гойдає гніздечко соловейка, що колись тут щебетав. Замовк і Котляревський, сиротами покинувши і гори, і море. Свого попередника Шевченко називає батьком, кобзарем, орлом. Високо цінує Котляревського за те, що він співав для народу та про народ. До другого свого попередника звертається Шевченко у поезії "До Основ'яненка", називаючи його отаманом, батьком. Оспівуючи минуле, автор прагне знайти відповіді на важливі питання сучасності, з'ясувати "чия правда, чия кривда і чиї ми діти". Поет висловлює впевненість, що українська література розвиватиметься, що їй належить велике майбутнє:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...