Природа щедро обдарувала доньок пані радникової. І вона сама навчала дочок того, що, на її думку, їм буде потрібно в житті. Вивчали французьку мову й музику. Крім того, вони в майбутньому повинні бути добрими ґаздинями, і про це невпинно турбувалася мати, навчаючи їх хазяйнувати. Мати не належала до тих жінок, що спокійно дивляться на доньок, які беруть до рук книги й на читання безбожних любовних дурниць або інших пустих справ витрачають час.
Олена засмучувала матір своїм потягом до книжок, про які пізніше розказувала. Мати лякалася тих небезпечних слів, що чула з уст доньки: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке, вони страшили її набожну душу і ставали причиною безсонних ночей. Із сорому та люті їй хотілося в землю провалитися, коли дізналася, що її донька висловлювала думки про те, що жінка повинна мати право нарівні з чоловіками здобувати освіту, утримувати сама себе в житті, не чекаючи на заміжжя.
Теорії, які "розводила" Олена, здавалися матері й жінкам із її оточення дурницями, що тільки можуть відлякати від неї і від її сестер женихів, бо "хто ж буде дома їсти варити, якщо жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, шити? Невже ж мужчина?"
Подруги радили матері забрати в доньки книжки й заборонити читати небезпечних авторів, але та не могла цього зробити, боячись втратити повагу дочки, яка б причислила її до тих, "котрі навмисне не хочуть зняти полуду з очей, що, боячись правди, мов світла сонячного, затопчують своєвільно людські права".