Стельмах Михайло — Гуси-лебеді летять

Останній розділ справляє на читача веселе враження, бо розповідь про театр у селі викликає усмішку. Коли у кінці повісті знову у небі з'являються лебеді, читачеві разом з Михайликом стає "І хороше, і дивно, і радісно…", пригадується дід Дем'ян, якого, на жаль, уже немає.

Дідусь виготовив для онука справжнього дерев'яного вітряка, "Але якого! На його покрівлі розправив крила і гордо підняв голову молодий лебідь. Здавалося, він от-от одірветься від покрівлі і злетить у небо.". сучасним дітям рідко дарують або й взагалі не дарують такі подарунки. У наш час це, зазвичай, іграшки з магазину, які не зроблені власними руками. Звичайно, більшу цінність має подарунок дідуся Дем'яна. І не тільки тому, що зроблений своїми рукам, але й має мистецьку цінність (не кожний може зробити дерев'яного лебедя) і зберігатиме надовго пам'ять про дідуся.

Михайлик з бідної сім'ї, він часто бідує, але ніколи не сумує. Він великий мрійник, любить читати і прагне вчитися.

Батько Михайлика сказав: "Тепер такий час, що не чоботи головне. Тепер головне – свіжа сорочка та чиста совість". Його слова не переконали дружину, але на мою думку, чоловік говорить правду: якою б бідною не була людина, їй потрібно мати завжди чисту совість, чесно працювати і дбати про те, що у неї є.

Спершу хлопчик уявляв їх звичайними ключами, якими люди замикають двері.

У 9 років Михайлик уже прочитав "Кобзаря", "Ниву", різні казки і романи, "Задніпровську відьму, або Чорний ворон і закривавлена рука", "Три дами й чирвовий валет", а також різні книжечки, видані петлюрівцями, січовими стрільцями та Червоною Армією. Ці назви свідчать про те, що хлопчик читав те, що міг знайти у селі, і не перебирав.

Михайлик дуже хотів вчитися, тому коли батько сказав, що поведе його до школи, хлопчик "стрепенувся і зазирнув батькові у вічі". На батькове питання, чи він хоче вчитися, Михайлик відповів: "— Ой, хочу, тату! — охопив батька за ноги, а він чогось закліпав повіками…". На те ж саме питання вчительки – "— Дуже хочу! — так вирвалось у мене, що вчителька розсміялась". Хлопець пообіцяв, що наздожене увесь пропущений матеріал: "— Усе наздожену, от побачите!..

Лебеді (щороку відлітають на зиму в теплі краї, а потім повертаються, символізують плин життя; вони також означають щасливе дитинство, чистоту, відродження, окриленість), книга (потяг до знань, бажання навчатися, допитливість), чоботи (найбільша мрія хлопчика, ознака достатку), хліб (подарунок від зайця), золоті ключі (ними сонце відмикає землю, приводить весну), сорочка (слова батька "У наш час головне – свіжа сорочка і чиста совість"), квітка (відчуття краси, вміння бачити прекрасне), серце (добро, милосердя, чуйність).

Найбільше мене вразило повернення Михайликового батька додому. Це радісний момент, адже хлопчикові бракувало батька, особливо, після смерті дідуся і бабусі. Михайлик спершу навіть не впізнав батька, але скільки було радості від того, що він таки повернувся живий-здоровий і наступного дня відвів сина до школи.

Також мене вразив фрагмент, у якому взимку батько носить хлопчика на руках до школи, бо Михайлик не має взуття...

[b]Випишіть із розділу першого повісті фразеологізми й об'єднайте їх у такі групи: а) рухи людини; б) вияв позитивних і негативних емоцій; в) людські недоліки; г) фізичний стан людини...