Михайлик дуже хотів вчитися, тому коли батько сказав, що поведе його до школи, хлопчик "стрепенувся і зазирнув батькові у вічі". На батькове питання, чи він хоче вчитися, Михайлик відповів: "— Ой, хочу, тату! — охопив батька за ноги, а він чогось закліпав повіками…". На те ж саме питання вчительки – "— Дуже хочу! — так вирвалось у мене, що вчителька розсміялась". Хлопець пообіцяв, що наздожене увесь пропущений матеріал: "— Усе наздожену, от побачите! — вихопилось у мене, і я благально поглянув на вчительку. — Читати вмію...". Коли Михайлик демонструє вміння читати, він так швидко це робить, "…щоб учительці зразу стало видно моє знання". Ну а коли його приймають у другу групу, він додому не йде, а летить.