Павленко Марина — Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських

Данило Міщенко після того, як його обдурив Гордій Кулаківський, втік з Вишнополя і жив у Кривих Колінах у якоїсь молодички. Потім він захворів, але та жінка не доглядала його. Тоді Данило вернувся до Вишнополя і кинувся в ноги рідній жінці. Вона простила його. Їхній молодший син вдався совісним і роботящим, а Михайло "пішов по тюрмах"...

Головна героїня твору закохана у свого однокласника Вадима. Від нього вона дізнається, що його рід проклятий. Щоб завоювати прихильність хлопця, дівчинка вирішує розслідувати прокляття роду й зняти його.

Михайла Міщенка, який був двірником у барона (батька Юзі), після втечі з дівчиною заарештували і відіслали до Сибіру на три роки. Все його майно перейшло в руки його опікуна Гордія Кулаківського.

Авторка негативно ставиться до Михайла Міщенка, зображуючи його п'яницею, брехуном, людиною з "подвійною душею. Своє ставлення вона також передає через висновки Софійки про цього чоловіка. У мене Михайло також викликає несхвалення, він зовсім не нагадує своєю поведінкою дворянина. Ось яскрава цитати з тексту про поведінку Михайла: "– Все одно пуття з неї не буде! – вихлюпнувся з шеренги якийсь п'яненький солдатик. – Це я вам кажу! Я, Мішка Міщенков!..

Пані Юзя зовсім по-іншому розуміла слово "достойний". Вона вважала, що коли Мішель вживає таке слово, то у рідному Вишнополі він має високий статус і гарне помешкання (Мішель говорив їй про двоповерховий будинок). Дівчина уявляла його двоповерховий маєток, але прибувши на місце, побачила звичайну хатину. Сам Мішель пояснив, що на другому поверсі живуть і несуться кури. По панночку відразу приїхав батька, і Юзя відразу поїхала додому, бо була розчарована брехнею хлопця.

Васюні та Олені вдалося врятувати життя дочки завдяки старцеві, який порадив: "Купіть на базарі якнайбільшого баняка, зваріть у ньому доброго борщу і нагодуйте всіх неімущих за здравіє раби Божої… Катерини!". Хоч Васюня не вірив в Бога, він справив обід, і скоро дівчинка стала здоровою: "Катеринка так зміцніла, що тепер її не те що брали в дорогу, а навіть доручили нести кошика! Рум'яніли щічки, личко покруглішало. Упізнати в ній колишню хворобливу дитину тепер можна хіба по великих синіх оченятах."

У розмові з Софійкою Вадим вживає слова: "хелоу!", "прикинь", "стара" (так він говорить про бабусю), "єс!", "йому зовсім вибило", "продасть барлога" (хату), "бабки" (гроші), "пригребли мої предки", "фазер і мазер", "підрулили", "базарять", "типу я бебік", "мені навіть по приколу", "чао". Коли хлопець і дівчина зустрічаються у майбутньому, він досі вживає такі слова: "негалімо", "тусуюсь", "нормальок", "завал", "розгребусь", "бабки"...

Подвійна назва твору "Русалонька із 7-В, або прокляття роду Кулаківських" відображає тему твору, тобто те, про що йдеться у повісті-казці. Перша частина назви викликає у читача асоціації з казкою Г. К. Андерсена "Русалонька" (у творі головна героїня Софійка порівнює себе з Русалонькою, а Вадима — з принцом), друга частина назви вказує на те, довкола чого розгортаються всі події у творі, адже Софійка впродовж усього твору намагається побороти прокляття роду Кулаківських.

У минулому Франя Кулаківська відбила у Софійчиної прапрапрабабусі Клави хлопця, якого звали Корній, і вийшла за нього заміж. Франя використала для цього ворожку, і Клава після цього сильно захворіла. У Франі і Корнія дітей не було, а от Клава народила від Корнія дочку Горпину, яка була Софійчиною прапрабабою.

Причиною нещасливих доль кількох поколінь двох родин став прапрапрапрапрадід Вадима Кулаківського — Гордій Кулаківський. Цей хитрий чоловік запрошує в гості предводителя дворянства Данила Міщенка, споює його і хитрощами змушує підписати якийсь документ. Згодом виявляється, що Міщенко нібито продав всю свою власність, а також власність інших дворян Гордієві Кулаківському і отримав гроші.