- Поясніть міркування дракона про лицаря Лавріна: "Що на душі в цього лицаря? Невже милосердя? Тоді це такий самий виродок, як і я". Що він мав на увазі?
Дракон не в прямому сенсі говорив, що вони з Лавріном виродки. Він мав на увазі, що вони обоє не такі, які інші лицарі, натовп, князь. У душі дракона було милосердя до князя, до рідної землі, бо він хотів, щоб Люботинське князівство мало спадкоємців, щоб процвітало. Дракон щиро вірив, що від його смерті залежить щасливе життя людей у його краю. У душі Лавріна було милосердя до дракона, бо ще навіть не дізнавшись від князя правди про дракона, лицар відчув, що Григорій ні в чому не винен...
Читати відповідь повністю → - Поясніть, чому лицар Лаврін не скористався допомогою Григорія і не вбив його. Як цей вчинок його характеризує?
На початку бою лицарі помчали на змія з усіх боків, а пан Лаврін на відміну від інших не махав дурно мечем, а вибирав місце вразливе, гарцюючи під самим носом в чудовиська. Дракон нахилив голову так, аби зручніше було поцілити в його око. Лаврін помітив цей рух, замахнувся мечем, та раптом побачив драконове око. Воно дивилося таким розумним поглядом, і в оці блищала сльоза. Око дивилось і ніби підказувало – коли, я чекаю! У лицаря з'явилася жалість до змія...
Читати відповідь повністю → - Поясніть, як ви розумієте слова пустельника: "Коли народ засне, то спить так міцно, аж поки не почує на своїй горлянці ножа убивці… Ти — той ніж. Ти все ще біля горла… Податок збільшили — дракон винен. Хлопців до війська забрали — дракон винен. Град вибив збіжжя — і тут винен дракон. На тебе геть усе можна списати…"
Ці слова означають, що кожен народ шукає винних у своїх неприємностях і негараздах, але не задумується, що провина може бути у ньому самому. Тож коли з'являється дракон, найлегше для людей – звинуватити його в усьому. Але виникає сумнів, чи після смерті дракона жителям князівства стане жити краще, бо проблеми все одно залишаться, а народ знову шукатиме винного.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - При першій зустрічі з пустельником дракон каже: "Я не хочу гинути, ще й не нажившись. І нікому ніколи зла не вчиню". Чому він погодився на вмовляння князя? Чи можна вважати, що він почав думати по-іншому? Свою відповідь обґрунтуйте.
Дракон на початку твору не хотів помирати, бо хотів пізнати життя, зрозуміти багато речей, здобути більше знань. Та згодом, коли князь ввійшов у його довіру, Грицько погодився пожертвувати своїм життям, бо вважав, що загинути за рідну землю, що віддати життя в честь друга, — це найбільше, що він може зробити в житті. Дракон не змінив своїх поглядів, не почав думати по-іншому, бо навіть під час битви він не захищається, а просто підставляє своє тіло під удари, тобто нікому не чинить зла.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Проаналізуйте вірш Григорія. Як він розкриває уявлення дракона про людське суспільство? Чи справедливі його слова? Наведіть докази на підтвердження своєї думки.
Вірш дракона є прикладом філософської лірики, у ньому герой розмірковує про свої життя, самотність, надії. Людське суспільство, яке знесло меч над його головою, він називає жорстоким і шаленим. Його слова є справедливими, бо люди бачать лише його драконячу подобу, а того, що відбувається у його душі, не знають. Дракон усвідомлює, що на нього чекає лише смерть, і ніхто не заплаче над його могилою...
Читати відповідь повністю → - Проаналізуйте епізод, у якому Григорій гине. Як себе поводить він та його супротивники? За що дракон в останню мить дякував своєму вбивцеві?
Дракон під час битви стояв беззахисний, хоч міг дихнути на лицарів вогнем, або захищатися хвостом, навіть міг полетіти, бо мав крила. Його супротивники перестали бити будь-як, а весь час намагалися вдарити під черево. Дракон намагався підставити око лицарю з голубою стяжкою, але той чомусь зволікав. Тому дракона вбиває джура, але відразу ж меч Лавріна перерубує спис джури. Дракон падає, але встигає сказати Лавріну: "Дякую". Він говорить це, бо Лаврін не вбив його, а побачив у його очах доброту і розум, зрозумів, що дракон ні в чому не винен.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Проаналізуйте, у чому виявлялося лицемірство князя та його дочки. Наводьте приклади з тексту.
Лицемірство князя виявляється у тому, що він входить у довіру до дракона, підпоює його, провадить з ним розмови, а потім підступно посилає на смерть. Та більше того, князь наперед вибирає, хто саме з лицарів має вбити дракона, тож дає пану Лавріну голубу стяжку, за якою його повинен впізнати Грицько. Настасія схожа на батька: вона наче й жаліє дракона, але думає лише про себе. У печері вона наважується навіть просити дракона, щоб його випадково не вбив Кельбас, бо той їй зовсім не подобається. Їй потрібно, щоб дракона вбив пан Лаврін, бо тоді вона зможе зустрічатися вночі з його джурою.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Прокоментуйте внутрішній монолог князя перед портретами своїх пращурів: "Ну що ви вирячились? Ви ж були такі самі! Не такі? Не кривили душею? Не обманювали? І не кривоприсягали? Ви — погани, що не відали Святого Письма, як смієте дивитись на мене осудливо? Я зробив усе, щоб врятувати Люботин!"
Князь підходить до розуміння своєї провини, він ще виправдовується, що рятував князівство і місто, але усвідомлює, що дракон загинув ні за що. Розуміючи, що йому бракує розмов з драконом, князь відчував, що прив'язався до нього, але підло скористався його доброю, готовністю на самопожертву і віддачу заради дружби і любові до рідної землі.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Прокоментуйте репліки князя і пустельника в діалозі: "— Певно, й Біблію та Євангеліє далисьте? — Дав. — Та-ак… Тепер усе ясно. От яку ви мені свиню підсунули!" Чому князь обурився вчинком пустельника?
Князь обурився вчинком пустельника, бо, отримавши і прочитавши Біблію та Євангеліє, дракон зрозумів, що таке добро і зло, зрозумів, що живе за законами добра, що нікому нічого поганого не робив. Біблія навчила дракона любити усіх, тому він не зможе нікого вбити. Тому князь і каже у цій розмові до пустельника: "Треба було дозволити розвиватися його драконячим інстинктам, а не перешкоджати в цьому.".
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Прочитайте діалог дракона з пустельником, у якому вони порушують проблему добра і зла, Бога й нечистого. Прокоментуйте погляди кожного з них.
"…Такий звичай. Як вони захочуть тебе убити, то й з-під землі вигребуть. Ти — дракон. Цього досить. Жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. І дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите.
— Я все одно не стану до бою.
— Біда, що й я тобі не поможу. Ніхто мене й слухати не стане. А людей не перехитруєш. Біс, хоч і який уже майстер, а й той ради не дасть.
— Не можу цього зрозуміти. Повинна ж бути якась справедливість...
Читати відповідь повністю →