Вірш дракона є прикладом філософської лірики, у ньому герой розмірковує про свої життя, самотність, надії. Людське суспільство, яке знесло меч над його головою, він називає жорстоким і шаленим. Його слова є справедливими, бо люди бачать лише його драконячу подобу, а того, що відбувається у його душі, не знають. Дракон усвідомлює, що на нього чекає лише смерть, і ніхто не заплаче над його могилою. Та навіть при цьому у нього є надія приносити якусь користь, наприклад, своїми віршами:
"Коли дим густий моїх слів спопелілих,
ілюзій розтрачених, марень зотлілих
у душу сумну почина проникати,
чи можу я квітами, доле, співати?"