Мензатюк Зірка — Таємниця козацької шаблі

Тлумачний словник української мови говорить, що слово "обманювати (обманути)" має таке основне значення: "Словами, вчинками або діями вводити в оману кого-небудь; обдурювати". Слово "схитрувати" означає "виявити хитрість, вдатися до хитрощів". Здавалось би, ці слова схожі за значенням, але у них є різні відтінки цього значення. Слово "схитрувати" звучить з дещо м'якшим значенням, не так різко говорить про неправду, яку має Наталочка говорити батькам. Антип використовує слово "схитрувати", щоб переконати Наталочку зробити по-його, але щоб дівчинка не запідозрила нічого.

Антипко це малий чортик, зла сила, він протистоїть Наталочці і її сім'ї, тому весь час стоїть їм на заваді у пошуках шаблі. Спершу він переконує Наталочку схитрувати і переконати батьків їхати в Тараканівський форт. Там дівчинка потрапляє у колодязь, а Антип з'являється перед її батьками і бреше, що дівчинка затримується з туристами, тому треба на неї ще зачекати.

Повісті властива оповідна манера письма, авторка споглядає за подіями ніби збоку й розповідає про них так, начебто все про них і про героїв знає. Розповідь ведеться від 3-ї особи однини. Наявні описи, роздуми героїв твору, авторка переносить героїв у різні історичні часи.

Наталочка познайомилася з двома хлопцями у пластових одностроях. Вони були поважні, виструнчені, акуратні, говорили про шаблю. Хлопці виявилися пластунами зі Львова, високого і чорнявого звали Северин. Його кругловидий веснянкуватий товариш звався Василь. Вони так щиро зацікавилися шаблею, що дівчинка розповіла все, що знала: про дядька Богдана та знайомого привида; про свою з батьками мандрівку, навіть про те, що шаблю шукала ще одна вельми заможна родина...

"Ти не чула місцеву легенду? Що обложені козаки не загинули, а вскочили в церкву і разом з нею провалилися під землю. Кажуть, у великодню ніч чути, як у них під землею дзвонять дзвони. У цьому щось є. Тут витає козацький дух..."

"Кину пером, лину орлом, конем поверну,

А до свого отамана таки прибуду.

– Чолом пане, наш гетьмане, чолом батьку наш!

Уже нашого товариства багацько нема ж!..

У пісні витав упертий, затятий, незламний дух волі, що його залишили козаки...

Читати відповідь повністю →

"Це була справжня козацька шабля, схожа на місяць-молодик. У волинському торфі вона напрочуд добре збереглася. Руків'я мала просте, без золота й діамантів, і було не схоже, щоб миршавий їх повиколупував."

Наталочка побачила Богдана Хмельницького та Івана Богуна. Цих двох українських героїв знає кожний українець чи українка. Богдан Хмельницький — гетьман Війська Запорозького, талановитий воєначальник і полководець, який отримав ряд великих перемог, що увійшли в історію. Підняв українські землі на визвольну війну проти Речі Посполитої у 1648-1657 роках. Заявив, що його мета — звільнення всього українського народу від польської неволі та об'єднання українських земель у незалежну державу...

Ці слова говорить Наталоччина мама про Антипа: "Певно, його круті батьки хочуть знайти шаблю швидше за нас, – зробила висновок мама і з осудом додала: – По хлопцеві видно, що там пихи на три штихи. Чого ти з ним водишся?" Цим фразеологізмом характеризують зарозумілу, горду, надто самовпевнену людину. Таким і є Антип.

Письменниця назвала свого героя Северином не просто так. Хлопець своїми вчинками і поведінкою нагадує справжнього козака. Його ім'я несе у творі важливе змістове значення. Щоб його розкрити, звернемось до цитат із твору: "Северин розпоряджався, мов командир на полі бою", "– Ні, ми до завтра не чекатимемо, – рішуче сказав Северин, коли вони вибралися з переповненого музею надвір...", "На щастя, Северин відразу перейшов до діла...

У перший день своєї подорожі Руснаки побували у за містечком Гощею, під Житомиром, в Новограді-Волинському і Дубні.