Олесь Олександр — Чари ночі

У вірші поєдналися мотиви краси кохання, краси життя, молодості, щастя.

Автор відтворює щирість, мрійливість, збентеженість від краси світу і любові. Поезія сповнена вітаїстичних (життєлюбних) мотивів, які прославляють філософію життя ліричного героя, його закоханість у красу буття і людини.

Твір складається з 12 строф, причому остання підсилюється повторенням першої. Кожна строфа демонструє майстерність автора у відтворенні сильних емоцій ліричного героя, зароджених у полум'ї кохання. Визначальною рисою поезії є тяжіння до філософських роздумів про банкет весни і молодості, що є неоромантичною особливістю. Бурхливі любовні переживання і чарівна краса весняної ночі вказують на гармонійність життя, що також є основною ознакою модернізму...

Їх роль у розкритті ідейного задуму автора.

Автор використав такі епітети: "летюча мить життя", "палкі обійми ночі", "пахощі густі", "верби п'яні", "струни золоті". Більшість образних визначень є багатими за змістом метафорами: "Сміються, плачуть солов'ї", "І струмінь власної душі Улий в шумляче море", "уся земля тремтить В палких обіймах ночі", "Життя – єдина мить", "Погасне в серці багаття, І захолонуть груди"...

Образність вірша не надто складна і традиційна: весна, солов'ї, верби й квітки. Ці образи використані для наскрізного паралелізму (продовження народнопісенної традиції) "людина-природа":

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

"Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!"

Весняний солов'їний спів викликає в уяві читачів усталену асоціацію: весна – пора кохання...