Карпенко-Карий Іван — Хазяїн

Вперше п'єсу було виставлено в січні 1901 року в Києві. Вона мала величезний сценічний успіх. У листі до сина Назара І. Карпенко-Карий писав: "Я сам бачу, що це найкраща моя комедія".

Проблему влади грошей драматург започаткував ще в трагікомедії "Сто тисяч" і показав, що втрата страта моральної й духовної рівноваги призводить до виродження. Людина перестає бути відбою у своєму виборі й зрештою перетворюється на деталь у механізмі "хазяйського колеса". Тоді в жертву цьому ірраціональному поклику наживи приноситься все, що має для звичайної людини незаперечну вартість: любов до рідних і близьких, дружба і приятельські стосунки, культурний розвиток і духовне вдосконалення, мораль і порядність.

Головну роль у першій виставі виконав сам І. Карпенко-Карий, його брати Панас Саксаганський і Микола Садовський виступили в ролях економів Феногена й Ліхтаренка, а роль поміщика Золотницького виконав славетний корифей українського театру Марко Кропивницький.

Соня і вчитель Калинович прагнуть справедливості, змістовного, потрібного народові життя. Проте є ряд епізодів у творі, коли читачеві (глядачеві) стає соромно за поведінку цих освічених інтелігентів. Обом персонажам не вистачає рішучості на шляху до тієї високої мети, яку вони проголошують. І Соня, і Калинович почуваються безпорадними ідеалістами перед "дикою і страшною" силою Пузиря.

Усвідомлюючи, що Ліхтаренко його обкрадає, Пузир каже: "Я знаю.., та зате і мені велику користь дає!" Економ не боїться заявити Пузиреві: "Всі крадуть по-своєму, та без того і не можна, Теренетій Гаврилович!" Хазяїн навіть не збирається виганяти економа-злодія, бо його руками виконує свої злочинні задуми: "Наділи мужицькі на десять літ в оренду взяти. А як мужик зостанеться без землі, роби з ним, що хочеш".

Художня повноцінність літературного твору, як відомо, виявляється в тому, що життєві ситуації й людські типи зображуються в ньому неоднозначно, з різних сторін, бо ж неоднозначним, багатогранним є й саме життя. Саме так і змальовано образ Терентія Гавриловича Пузиря — головного персонажа комедії "Хазяїн". І...

Робітники вимагали кращих харчів. Вони показали Соні та Марії Іванівні хліб і борщ, який їм дають. Дружина Пузиря говорила, що нічого про це не знає, а от Соня, була вражена, бо навіть не здогадувалася, що над працівниками так знущаються. Згодом робітники влаштували бунт, вимагаючи і вищої зарплатні, адже Ліхтаренко влаштував їм нелюдські умови.

І. Карпенко-Карий писав: "Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху…". Ця комедія не лише звеселяє, але й змушує замислюватися над серйозними суспільними й морально-етичними проблемами. У сучасному літературознавстві її жанр визначають як трагікомедія.

"Хазяїн" — найкраща реалістична сатирична комедія драматурга, у котрій він показав, як у пореформеному селі відбувалося класове розшарування, як народжувалася сільська буржуазія — глитаї, з яких згодом виростали капіталісти-землевласники. Висміюючи нестримну жадобу до збагачення, що подекуди доходить до абсурду, драматург показав і безсилля інтелігенції у боротьбі з глитаями. Пузир — типовий образ українського капіталіста-землевласника, який вийшов із селян...

Типізація — процес художнього узагальнення, спрямований на пошук закономірностей у житті людини й суспільства. Типізація поширюється на зображення характерів, зокрема передбачає втілення в одному образі ознак, що властиві багатьом людям.