Калинець Ігор — Хлопчик-Фiгурка, який задоволений собою

Ха-еФ дорікав Богданкові за те, що не вийняв його із ранця. Фігурка пів дня сидів запертий у ранці, а Богданко повинен був, роблячи уроки, наткнутися на Хлопчика і порозмовляти. Також Фігурка дорікав Богданкові за некаліграфічний почерк.

Вчителька звернула увагу на те, що у творі замість "ф" вживалося "хв", а також був відсутній портрет Хлопчика-Фігурки.

У третьому життєписі Ха-еФ розмірковує над тим, що головне в житті – почуватися вільним: "Краще бути вільним чорно-білим, аніж кольоровим у неволі".

Хлопчик-Фігурка описував напад татарської орди на Україну, коли люди втікали в ліси і дебри, шукали схову в печерах.

З цього твору ми дізналися про те, що таке автобіографія, або життєпис.

Малий Івасик на одній стіні печери побачив фігурки людей і тварин. Хлопчик пальцем водив по заглибленнях рисунків. Саме там і був намальований Хлопчик-Хвігурка, який почав оживати. Колись фігурку Хлопчика намалювали жерці-волхви, і фігуркам передавалася їхня чарівна сила. Тому Івась, котрий торкався Хлопчика пальцем, теж сповнювався нею. Він виріс розумною і богобоязливою людиною, став ілюстратором книжок і підписувався як Іоан Печерський.

Зовсім недавно діти з товариства "Спадщина", що у Львові, відвідали ту саму печеру. Один із хлопчиків намацав на стіні Хлопчика, фігурка наче перейшла у хлопця. У Львові хлопець, добираючись трамваєм додому, пальцем повторив фігурку на вікні. Потім він вийшов, а до фігурки усміхнулася школярка. Хлопчик-Фігурка подався за нею і став мандрувати на її аркуші з альбому.

Всі три життєписи об'єднує те, як Хлопчик-Фігурка пояснює свою появу тут. Кожного разу він вигадує щось нове. Хлопчик створив їх для Ганнусі, Соломійки і Богданка, бо вони про це попросили.

Діти не хотіли приписувати собі чужі заслуги, тому зізналися. Вони розуміли, що правда завжди стає явною, тому не треба брехати, а слід поводитися чесно. Спершу вчителька та й цілий клас поставилися до зізнань недовірливо, але згодом усім довелося повірити в існування Ха-еФа.

Дівчатка розуміли, що вчителька хвалила їх за чужі твори, що самі вони нічого не писали. Подруги вирішили покласти малюнок Богданкові, бо вчителька ніколи б не повірила, що він може написати гарний твір.