Гончар Олесь — Залізний острів

Це символ страшної загрози війни, яка несе людству загибель.

Дівчина не звинувачувала Віталика в тому, що він не прив'язав каюк. Вона не пустила хлопця, який хотів пливти за каюком, щоб повернути назад. Тоня розуміла, що це надто небезпечно.

Залізний острів – зловісне унаочнення найжахливішого "варіанту", перед яким може опинитися цивілізація (під удар поставлена вся планета); крейсер – привид трагічного минулого, степ – велич нашої планети; море – символ плинності життя, якому немає ні початку, ні кінця; птах – символ спокою; танок Тоні на "рудо-іржавому вогні розпеченої палуби" прочитується як танок безтурботного людства на вістрі дедалі загострюваної небезпеки...

У новелі наявні такі позасюжетні елементи: пейзажі, портрети героїв, діалоги, описи, міркування героїв, екскурси в минуле.

Потрапивши в небезпеку, Віталик і Тоня виявили відповідальність, бажання діяти, знайти вихід, хлопець хотів захистити кохану дівчину. Вони роздумують не тільки про свою долю, але й хвилюються за близьких, роздумують, як батьки сприйматимуть новину про їхнє зникнення. Герої проявляють витримку, відважність, віру, врівноваженість, мудрість, мужність, рішучість.

У картині моря переважають світлі, яскраві, сонячні барви: суцільна голубінь, ніжно-блакитна шовковість небес, сапфірна синява. Усе ж пов'язане з крейсером, навпаки, чорне, похмуре, вороже. Він – один-однісінький, і це вже протиставляє його розкоші літнього дня, цілого світу у взаємозв'язках та доцільній єдності й красі – бовваніє, темніє Його стан – важка непорушність. Крейсер – сіре залізне громаддя, тло борту – брудно-сіре. Навіть море в міру наближення до крейсера, змінюється Це вже темна, лиснюча стихія.