Матіяш Богдана — Єва і білосніжна квітка лілії

У палаці усе мили, чистили, прибирали, щоб все сяяло. Кухарі пекли, варили, тушкували, маринували, сушили і солили розмаїті наїдки. Королівські музиканти налаштовували інструменти, лагодили смички і з ранку до ночі грали гами. Лісники вибирали найкращі ялинки і встановлювали їх у розкішних залах. Король із Королевою готували дарунки одне для одного, а також для своїх підданих, бо на Різдво всіх мало бути обдаровано. Єва теж готувала подарунки батькам-Королям.

Дівчинка обіймала ручками міцні стовбури дерев, притулялася до них, до чогось дослухалася. Вона слухала, про що думають дерева, про що шелестить їхнє листя. Своїми доторками долонь вона навчилася про щось розпитувати дерева, щось їм розповідати. Єва сиділа біля чудових квіток, цілувала їхні голівки, лагідно проводила пальцями по їхніх листочках, і квіти це дуже любили. Птахи розповідали Єві різні історії, а лякливі зайці поруч із Євою переставали будь-чого боятися.

На мою думку, до Єви повернеться здатність говорити, адже вона не було німою: коли народилась, то – як і всі немовлята – закричала. Але після того дівчинка замовкла, і вже ніхто її не чув. Жанр твору говорить про те, що може статися чудо, тим більше, що твір входить до книжки "Казки Різдва", а на Різдво завжди трапляються дива.

Найзаповітніша мрія Єви – заговорити людською мовою. Дівчинці дуже хотілося почути звук власного голосу. Вона хотіла розповісти усім довкола про ті дивовижі, які їй розказали дерева, квіти, звірята й пташки.

Чи вдалося письменниці викликати в тебе співчуття до головної героїні твору та її батьків?

Початок оповіді сумний, бо ми дізнаємося, що в молодих Короля і Королеви, які дуже довго чекали на дитину, народилася дівчинка, яка постійно мовчала. У читача виникає співчуття до батьків і головної героїні, адже вони були добрими і не зрозуміло, чому з ними сталося таке горе. Король і Королева не сиділи, склавши руки, а шукали спосіб вилікувати дочку...

Єва була дуже доброю і любила гратися в королівському саду серед розкішних дерев і квітів, а ще – приходити в королівський парк, де жило багато добрих звірят. Єва розуміла мову трави і квітів, мову кожного із звірят, які не боялися її.

На Різдво Єва мріяла подарувати Богородиці розквітлу білу лілію, адже глибоко в душі дівчинка не втрачала надію, що Діва Марія подарує їй дар мовлення. Тому перед Різдвом Єва подумки попросила лілії розквітнути на Різдво, бо вона пообіцяла Богородиці, що принесе їй найкращу з квіток.

Єва була доброю, вірила в Бога і те, що він з Дівою Марією допоможе їй. Коли сталося різдвяне чудо, дівчинка поспішила до храму на святкову Різдвяну Літургію. У церкві дівчинка була особливо щасливою. Вона вперше могла співати в це Різдво. Єва з трепетом переживала серцем кожне слово Літургії. Спів хору наповнював її великим щастям. Все це свідчить про те, що віра Єва стала ще більшою, що вона була дуже вдячна Богу. Дівчинці ще ні коли не було так світло і вільно.