Кирпа Галина — Мій тато став зіркою

Такий психологічний захист (мій тато не загинув, він став зіркою) допомагає чи шкодить дівчинці? Відповідь обґрунтуйте.

У дівчинки буди дуже теплі стосунки з татом. Коли б мама просто сказала, що тата вбили, це було б важким ударом. Мама ж розповіла про тата-зірку, про те, що він завжди їм світитиме, що завжди можна побачити його. Так вона вберегла дитячу душу від відчаю, розпачу, безнадії, дала доньці час усе обдумати та усвідомити.

Зірка згадується в історії народження Ісуса Христа. Троє волхвів побачили різдвяну зірку, яка сповістила про народження незвичайного Царя, і вирушили на його пошуки. Вони очікували побачити правителя у розкішному палаці – натомість знайшли печеру з Немовлям у яслах. Поза тим, мудреці з довірою схилилися перед Малям і піднесли Йому дари. Різдвяна зірка стала символом перемоги світла над темрявою, дороговказом, що скеровує на правильний шлях. А ще – обов'язковим атрибутом колядників, котрі розносять вістку про народження Спасителя по домівках українців.

Розповідь ведеться від першої особи – маленької дівчинки, ми бачимо події її очима. З дитячою безпосередністю дівчинка розповідає про свого тата і трагедію, яка сталася. Авторка використала такий тип розповіді, бо він глибше впливає на читача, викликає сильні емоції.

На мою думку, ідеї гуманізму та самопожертви втілює тато дівчинки. Він проявив і неймовірний героїзм, бо був самовідданий і мужній у виконанні громадянського обов'язку. Тато відповідально ставився до перебування на барикадах. Він просто не міг залишити своїх побратимів. Донечці було важко це прийняти. Вона ж свято вірила обіцянкам рідної людини про те, що настане перемога, що вони малюватимуть високі тополі.

Дівчинка збереже цю любов назавжди, бо має багато хороших спогадів про тата, мріє розповісти сестричці про нього, розповідає Павлусеві. Її тато назавжди став героєм. Саме тому у кінці твору вона говорить: "А просто над нашими головами стоїть зірка. Так високо, що вище й не буває. Та й дістати до неї можна лише очима. І лише очима можна сказати: "Я навіки люблю тебе, тату!"".

Дівчинка усвідомлює те, що її тата вбили: "Я торопію так, що не можу ворухнути губами. Як це – вбили? На Майдані? За що? Мама каже, що вбивцю розшукують. І неодмінно знайдуть. Не сьогодні – завтра. Але я певна на всі сто: тата вбив той, хто не знав, що його нема за що вбивати". Та водночас, завдяки матері, вона вірить, що тато завжди поруч: "Я бачу його, коли захочу. Досить мені тільки заплющити очі, як він являється переді мною. Усміхнений і щасливий".

Сестричку назвали так на честь улюбленого татового свята – Йордану (Богоявлення). Головна героїня пам'ятала останній Йордан, коли тато з мамою співали: "Ой на річці на Йордані Там Пречиста ризи прала…". Саме через тиждень після Йордану тато не вернувся з Майдану.

Дівчинка дізнається, що батько Павлуся (старший двоюрідний брат нашої героїні) на війні. Хлопчик пояснює, що його батько на війні, там, де гинуть... А героїня розповідає хлопчику, що її тато вже став зіркою. І хотіла продовжити, що й братиків татусь теж може стати зорею, проте вчасно схаменулася... Павлусь мріє вирости й зробити все можливе та неможливе, щоб на світі не було танків, смертоносної зброї... А героїня не хоче рости. Вона мріє повернутися в дитинство – у ті часи, коли поруч був тато.

Як це пов'язано з ідеєю героїзму і самопожертви?

Можливо, авторка використала таку метафору, бо в українського народу є вірування про душу, яка вийшовши з людини, стає зіркою і дивиться згори на своїх рідних. Тобто зорі – це душі померлих. Тато дівчинки загинув і став зіркою на небі, з якою вона може розмовляти, про яку ніколи не забуде. Крім того, можна сказати, що тато став зіркою у значенні прославився своїм героїзмом, самопожертвою, бажанням зробити країну кращою.

Оповідання Г. Кирпи викликає жаль і сум, бо втрата близької людини – це завжди великий біль. Дівчинка завжди сумуватиме за татом, адже він ніколи більше не обійме її, не посадить на праве плече, вони не малюватимуть разом. Сестричка Йорданка ніколи не побачить тата, а мамі, яка посивіла молодою, буде дуже важко одній виховувати донечок. Водночас твір дарує надію на те, що дівчинка ніколи не забуде свого любого тата, завжди згадуватиме, обов'язково розповість сестричці, яким чудовим він був.