Оповідання Г. Кирпи викликає жаль і сум, бо втрата близької людини – це завжди великий біль. Дівчинка завжди сумуватиме за татом, адже він ніколи більше не обійме її, не посадить на праве плече, вони не малюватимуть разом. Сестричка Йорданка ніколи не побачить тата, а мамі, яка посивіла молодою, буде дуже важко одній виховувати донечок. Водночас твір дарує надію на те, що дівчинка ніколи не забуде свого любого тата, завжди згадуватиме, обов'язково розповість сестричці, яким чудовим він був.