Довженко Олександр — Ніч перед боєм

Події твору відбуваються під час Другої світової війни на річці Десні під час відступу радянських військ перед німцями.

Спершу Колодуб говорить: "…діди, мов добрі річні духи. Вони були сміливі, діди оті, сердиті і не боялися смерті. Дехто сказав би, що вони не любили нас. Часом їхня нелюбов і навіть презирство до нас не мали впливу.".

Також Колодубу здається, що діди перевозять їх по річці на інший світ: "Я сидів у човні близько коло діда Платона. Я дивився на тиху чарівну річку, і на берег, і на суворого кормчого діда, що піднімався наді мною на фоні урочистого неба...

"Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров'ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак."

Старий нагадав Колодубу святого Миколая не тільки зовнішністю, а й тим, що був рибалкою (Миколай – покровитель рибалок) і рятував бійців (Миколай завжди приходив на допомогу у потребі).

Перевізники ставлять у приклад утікачам своїх синів: у Платона – син Левко, а в Савки – Демид, які теж воюють: "…Коли б оце Левко із своїм полком та був тут, той би не одступив, ні. Той би цього човна повернув назад, та по шиях, по шиях! —розсердився Платон і наліг на весло. — Той не одступить, ні, чорта з два!... — Еге! Отакий і мій Демид. Його огнем печи, на шматки ріж, ну не одступить. Куди твоє діло! — сказав Савка і плюнув на долоню.— А ці думають урятуватися, а воно, мабуть, вийде на те, що харкатимуть кров'ю довго...".

Герої оповідання "Ніч перед боєм" – це дід Платон Півторак, дід Савка, знаменитий командир Петро Колодуб, молодий танкіст Іван Дробот (внук діда Савки), Борис Троянда, Сокіл, бійці і командири (чоловік з тридцять, які сиділи у землянці), Овчаренко, який вперше збирається йти у бій.

Ця розповідь була дуже важливою, адже Петро Колодуб вселив у своїх бійців ще більшу ненависть до ворога, підніс бойовий дух перед майбутнім боєм, налаштував на повну самовіддачу. Колодуб виріс перед бійцями, як дід Платон на Десні, а на його питання, чи готові до бою, вони відповіли: "Готові на будь-який огонь!!!".

Цей прийом додає твору динамізму, адже у жанр оповідання вимагає нерозгалуженого, як правило, однолінійного, чіткого за побудовою сюжету.

У центрі твору – українські діди Савка й Платон, які під час відступу радянських частин під вогнем ворожої артилерії перевозять бійців через Десну, а потім героїчно гинуть, потопивши човен із фашистами. Мужність і патріотизм, ненависть до ворогів, байдужість до смерті, зневага до небезпеки – основні риси цих персонажів. Їхня смерть зовні непоказна, неефектна, але романтична й трагічно-велична за своєю суттю.

Після переправи бійців до діда Платона і діда Савки прийшли німці. Довго вони били діда Платона, бо перевіз радянських бійців, а потім наказали перевезти і їх. У човен сіло багато німців. На середині Десни дід Платон і дід Савка тричі попросили один в одного прощення, а тоді повиймали весла, стрибнули на правий борт і перекинули човна. Всі німці і діди потонули, а Іван Дробот, онук діда Савки, зумів врятуватися.

Засоби мовної характеристики завжди особливо яскраві у Довженкових творах. І "Ніч перед боєм" – не виняток. Мова героїв твору надзвичайно колоритна, вона підкреслює національні риси характеру дідів Платона й Савки. Намагаючись присоромити відступаючих бійців, дід Савка немовби підсміюється, але то гіркі жарти: "Еге-ге! Щось ви, хлопці… не туди неначе йдете… Одежа ось нова, і торбочки, і ремні, еге, і самі ось молоді, а звертаєте неначе не туди, га?!".

Велику роль у творі відграють діалоги...