Винниченко Володимир — Федько-халамидник

На мою думку, Толя зовсім не був благородним. Він так вважав тільки тому, що був більш матеріально забезпеченим, ніж інші хлопці. Насправді ж Толя був хитрим, підлим, брехливим.

Епітети: "вітер чудесний"; "дитина ніжна"; "крижини поважні та старі".

Метафори: "посміхався своїми невинними синіми очима"; "між хатками іде вулиця"; "очі аж горять".

Персоніфікації: "змій кокетує і хитає головою то в той бік, то в другий"; "вся річка йде"; "сонце хитро виглядає з-за парового млина"; "А ззаду суне величезна скеля льоду. Вона наче спеціяльно хоче налізти на Толю…".

ПАН 1. Поміщик у старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії.

// перен., ірон., зневажл. Людина, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін.

2. Той, хто займав привілейоване становище в дореволюційному суспільстві, належав до забезпечених верств міського населення, інтелігенції.

// Той, хто має владу над іншими; володар, хазяїн.

3...

Автор: чистий розбишака-халамидник, як Соловей-Розбійник на дереві, хлопець-комашинка, ловкий хлопчак, жилаве, чортове хлопча, зайдиголова.

Друзі: задавака, халамидра, босявка, зараза, скажений цей Федько, Федя.

Мати: кляте ж яке, камінь, а не дитина, сибіряка якийсь, мурло ти репане, нещастечко ти моє, ирод, идоляка, люципер, падлюка.

Батько: сучий сину, паршивцю.

Толя: мурля погане.

Люди на березі річки: паршивець, одурілий хлопець, сукин син, халамидро звісне, пробийголова, шибеник...

Оповідання належить до епічних творів тому, що розповідається про події, які вже відбулися; зображено героїв через їхні вчинки, поведінку; присутні описи (портрет, пейзаж); тон викладу рівний ("епічний"); менш інтенсивне, ніж у ліриці, використання образотворчих засобів; прозова форма.

Це видно з того, що Федька і Толю на річці впізнають люди; з того, що батьки Федька знімають квартиру у Толиних батьків; з того, що батько Федька працює на друкарні; зі слів Федька, бо крига знесла базарний місток (тут є базар, отже це місто, бо в деяких селах могли бути хіба ярмарки).

Це видно з того, що Толя навіть не пішов на похорон, а ще забрав у Федькової мами чижика: "Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька."

Батько особливо поважав Федька за те, що той ніколи не брехав і не видавав товаришів. За це батько після побоїв давав хлопцеві 2-3 копійки, що дуже не подобалося матері.

Судячи з цього епізоду, хлопці не вважали Федька своїм другом. Вони кричать йому: "Ну, не попадайся ти на нашій вулиці!", називають негарними словами. Та вже в останніх епізодах ми бачимо, що насправді Федько був для них другом. Федька кидаються рятувати хлопці, коли той тоне у річці, а на похороні "На кладовище йшли хлопці зо всіх сусідніх вулиць. Спірка, Стьопка й Гаврик плакали навзрид.".

1. Федько, як і автор оповідання вирізнявся силою з-поміж однолітків, міг захистити себе і побити інших. 2. Як і В. Винниченко у дитинстві, Федько сидів на воротах, спостерігав за усім, а потім йшов відбирати у хлопців повітряного змія.