ПАН 1. Поміщик у старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії.
// перен., ірон., зневажл. Людина, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін.
2. Той, хто займав привілейоване становище в дореволюційному суспільстві, належав до забезпечених верств міського населення, інтелігенції.
// Той, хто має владу над іншими; володар, хазяїн.
3. У старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії — ввічлива форма звертання або називання стосовно до осіб чоловічої статі привілейованих верств суспільства.
// У сучасній дійсності — ввічлива форма згадування або звертання, звичайно до офіційного представника чи громадянина іншої держави.
// ірон. Особа, яка не користується в кого-небудь повагою або викликає презирство своєю поведінкою.
// Звичайно із словом-прикладкою — шаноблива форма звертання до чоловіка в усній народній мові.
ПА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до пан, пані.
// Належний панові, пані.
// Власт. панові, пані.
// Признач. для пана, пані, розрахований на пана, пані.
// Такий, як у пана, пані.
// перен., ірон., зневажл. Благородний, делікатний і т. ін.
В оповіданні слово пан вжите у другому значенні. Батьки Толі були багатшими ніж Федькові, мали будинок, квартири у якому винаймали інші люди. Батько Федька говорить до сина так: "Я тобі, паршивцю, скільки раз казав: не смій з панами водитися. Не кумпанія вони тобі.". Федькова мама вважає Толиних батьків і їхнього сина благородними людьми тільки тому, що вони багатші.