Павленко Марина — Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських

"Аж тепер Софійка помітила: на порозі, засланому ряднами, сиділа маленька худюща дівчинка і плакала. Років їй, може, із чотири, але яка ж немічна! На блідому личенятку тільки сині очі й видно". Автор використовує у портреті дівчинки таку художню деталь як сині очі для того, щоб підкреслити невинність дівчинки, її доброту, адже Катерина — єдина в роді "добра душа".

Гордій Кулаківський — Вадимів прямий предок, який обдурив багатьох людей. Спершу він підпоїв Данила Міщенка і змусив підписати документ, завдяки якому став власником усієї Данилової власності і маєтків інших дворян, предводителем яких був Данило. Гордій — простий мужик, справжнє прізвище якого — Кулак. Він одружився на шляхтянці і став відтоді Кулаківським. Цей чоловік підступний і хитрий. Він "хитро мружив жовті очі", "втішений метнувся до скрині" з документом, говорячи: "Хи-хи!..

Софійчина родина

Клава — найстаріший відомий предок Софійки, її прапрапрабабуся.

Горпина, дочка Корнія. Павло — її чоловік.

Їхня дочка Ніна.

Нінина дочка — Ліна, бабуся Софійки.

Чоловік Ліни — Максим (його рід мав прізвище Вишня, але записали його як Ягода).

Тетяна — дочка Ліни і Максима, мама Софійки. Ще одна дочка Ліни і Максима — Сніжана (Софійчина тітка)...

Я не погоджуюся з такою думкою, адже від самого початку твору читачеві стає зрозуміло, що Софійчиного кохання вартий Сашко. Цей хлопець завжди допомагає Софійці, вирушає з нею у небезпечні пригоди, піклується про неї, а сам є добрим, розумним, відданим, готовим заради рідних і близьких людей на все. Хоч Софійці вдалося налагодити життя Вадима, характер хлопця не змінився. Подорож у майбутнє допомогла дівчині зрозуміти, що її доля — Сашко.

Я погоджуюся зі словами старця, адже коли хочеш змінити щось на краще, варто спробувати. Софійка доводить, що обставини таки можна змінити. Вони із Сашком мандрують і минуле, зрізують злощасне дерево і рятують Катерину, єдину добру душу в роді Кулаківських.

Події повісті-казки відбуваються у наші дні, а також у минулому, в яке подорожує Софійка.

Софійка прочитала у старій газеті повідомлення про те, що кілька родин Вишнополя, котрих обманув Гордій Кулаківський, звернулися до нього по допомогу. Кулаківський вирішив продати їм для проживання кілька невеличких будинків за низькою ціною. Як бачимо з цього повідомлення, чоловік продає дворянам їх же власність, і докори сумління його зовсім не мучать. Досить того, що Кулаківський отримав маєтки безкоштовно, обдуривши Міщенка, йому не соромно продавати колишнім власникам їхнє ж майно.

Катерина була єдиною "доброю душею" у своєму роді. Можливо, це тому, що вона була хворую дівчинкою, над нею змилувалася доля, тож старець дав пораду матері, як можна врятувати дівчинку від хвороби. Старець не випадково порадив нагодувати голодних і бідних, адже Гордій Кулаківський зробив бідними багато родин. Обід для бідних був своєрідним вибаченням перед тими, кого Кулаківські обікрали, обдерли, забрали чесно зароблене.

Софійка говорить так, коли дізнається, що Михайло Міщенко потрапив на фронт після трьох років Сибіру. Він навіть встиг із кимось одружитися. В цьому і виявилася двоїста душа Михайла: він швидко забув Зосю, хоч вона народила від нього дочку. Так само і Валентин: у нього було до Сніжани дві жінки, одна мала у Києві дочку Ірку, а інша мала у Вишнополі сина.

Найбільше мене здивував образ старця, який побачив Софійку навіть тоді, коли вона була невидима, тобто мала на собі коралі. Отже, старець є не звичайною людиною, якою є усі Кулаківські і Міщенки, за якими у минулому спостерігає дівчинка. Він дає дівчинці певні підказки, з яких поки що мало зрозуміло, як змінити минуле.