Квітка-Основ'яненко Григорій — Маруся

Епітети: "і красива, і розумна, і багата, звичайна, те ще ж к тому тиха, і смирна,і усякому покірна", "платок шовковий, красний, хороший", "сорочка на ній біленька, тоненька", "хлопець граний, русявий".

Порівняння: "пряменька, як стрілочка", "коси у неї, як смоль", "очі веселенькі, як зірочки", "почервоніла, як калина", "іде як павичка".

Персоніфікація: "вітерець заснув", "спина так і гнеться, неначе молодий ясенок", "схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка"...

Повість має ознаки сентименталізму, бо: відтворює світ почуттів простої людини; викликає співчуття до героїв; у повісті підвищена емоційність зображення подій, їх нетиповість; домінують морально-етичні цінності; присутні сільські пейзажі; герої використовують пестливі слова, які допомагають передати їхні почуття і настрої.

Василь попросив Марусю не розказувати батькам про нього. Хлопець боявся, щоб вони не подумали про нього погано. Він хотів сам завести знайомство з її батьками, справити на них хороше враження, а вже потім сватати дівчину.

Сім'я Наума Дрота будує своє життя на основі релігійних та моральних норм. Ще хлопцем Наум був слухняний батькам, покірний старшим, між товариством друзяка, ніколи не брехав, не вживав горілки, завжди відвідував церкву. Настя стала йому хорошою дружиною, доброю, роботящою, хазяйкою слухняною. Жінка виконувала всі накази чоловіка ("…i що було Наум нi забажа, що нi задума, Настя (так її звали) ночi не поспить, усюди старається, б'ється i вже зробить i достане, чого мужиковi хотiлось...

Василь випадково познайомився з Наумом, коли став йому у пригоді. Якось Наум їхав з млина, у його возі поламалася вісь, а шкапа не хотіла стояти. Тоді саме поруч проходив Василь. Він і допоміг чоловікові полагодити вісь. Вони разом справили вiз, i сяк-так, на трьох колесах, поїхали до Наума. Василь їхав з ним, бо вже вечоріло, а Наум міг не справитись, якщо б знову поламалося. Василь не здогадувався, що Наум — батько Марусі. Аж коли вони приїхали додому, хлопець побачив Марусю і все зрозумів.

На початку твору описано обряд весілля, на якому побували Маруся і Василь. Згодом у тексті аж двічі описано обряд сватання (перший раз, коли Наум відмовив Василю, а другий раз — коли батьки дали дозвіл). Також у творі є опис похорону, який має риси весілля, адже Маруся померла ще незаміжньою. Для всіх цих обрядів характерно те, що вони включають в себе традиційні символічні дії. Обряди супроводжують переломні моменти в житті людини...

У повісті "Маруся" Квітка-Основ'яненко постійно звертався до народної творчості. Фольклорне походження має портрет Марусі, який змальований у традиціях народної творчості: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, бровоньки — як на шнурочку, личком червона, як ... рожа, що у саду цвіте, носочок ... прямесенький, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна на ниточці нанизані"...

На початку повісті письменник розмірковує над тим, що людина на світі не вічна: "Сьогоднi жив, завтра — що бог дасть!", але часто прив'язується до найближчих людей настільки сильно, що коли ті помирають, глибоко страждає і винить в усьому Бога. Автор вважає, що потрібно не "пристращатись до уременного", радіти, коли маєш щастя, а коли Бог забирає дорогих людей, потрібно проводжати їх з жалем, але без "укору i попрьокiв"...

Герої повісті: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя. Твір про трагічне кохання простої дівчини і хлопця, щастю яких перешкодили суспільні обставини.

Композиційною своєрідністю повісті є обрамлення її сюжету: початок і кінець тексту стає художньою рамкою, в якій оповідач висловлює свої моральні повчальні сентенції, міркування, що допомагають збагнути ідейний пафос твору. Характерною особливістю композиції повісті є детальне побутописання. Автор надавав великої уваги описам побуту, деталей навколишньої обстановки, народного одягу. У повісті також вміщено багатий етнографічний матеріал: опис обряду весілля, сватання, похорон.