Рутківський Володимир — Джури козака Швайки

У романі дуже багато героїв, яких можна взяти за приклад. Насамперед, це друзі Грицик і Санько — сміливі хлопці, які прагнуть пригод і героїчних вчинків. Вони вчать нас справжньої дружби, любові до батьківщини, відповідальності, поваги до старших і любові до братів наших менших. Також за приклад можна взяти Пилипа Швайку. Він вірний товариш, турботливий і уважний до Грицика та Санька і до товаришів-козаків...

Характерниками у романі є дід Кудьма, Пилип Швайка, Санько. Усі троє мають різний вік, і автор показує наступність поколінь.

Події у романі відбуваються у 15 столітті. Це час зародження козацтва. У Воронівці весною збиралися найметкіші хлопці і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. Раніше це називалося здобичництвом, а потім почало називатися козакуванням. Дід Кібчик казав таке: "По-татарському козак – це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче – звіра полює, хоче – візьметься за шаблюку і йде на ногайця". Повернувшись додому, хлопці мали десяту частку здобутого сплатити старості, але й були такі козаки, що назавжди залишалися у плавнях.

Спершу джурою Швайки був тільки Грицик, бо Санько вчився у діда Кудьми. Коли Швайку схопив пан Кобильський, дід з хлопцями зуміли звільнити козака. Та дід Кудьма витрав стільки своїх сил, що скоро помер. Відтоді і Санько став джурою Швайки. Хлопці завжди доводили своїми вчинками, що гідні стати не тільки джурами, але й справжніми козаками. Та вперше вони довели, що гідні бути джурами, коли обійшли ординський табір, добралися до полонених...

Рятуючись від Швайки, Тишкевич тікав до татар. Швайка знав, що Тишкевич служить не тільки панові, а й татарам. Було ясно, чому ординці з такою легкістю обминають озброєні ватаги присульських козаків, і те, чому десятками щезають невідомо куди вільні люди, що поселилися в плавнях. Тишкевич тікав до сторожового загону Іслам-бека – того, з яким мав спільні справи.

Швайка називав братом татарина Рашита. Мати цього татарина виховувала Швайку-сироту. Рашит був пастухом і часто попереджував Швайку про наближення татар. У Рашита Швайка залишав свого джуру Грицика, поки їздив у Крим. У татарина Грицик навчався татарської мови, і це йому пригодилося в майбутньому.

Тишкевич навів на Кам'яний острів татар, та козаки встигли звідти перебратися на інший острів. Татари побили Тишкевича, і той вирішив повернутися до Кобильського, але спершу хотів пограбувати поодиноких козаків, щоб з'явитися перед паном з подарунками. У степу Тишкевич зустрів Демка, який втік від татар. Тишкевич збрехав, що їздив до татар, щоб викупити з неволі людей пана Кобильського. І за Демка пан теж дав великий викуп...

Швайка має вірних друзів, які допомагають у біді. Серед них — дід Кудьма, Грицик і Санько, татарин Рашит, кінь Вітрик, вовк Барвінок, інші козаки, які шанобливо ставляться до Пилипа.

Дід Кудьма — старий характерник. Він живе у Вовкулацькому куті, лікує тварин, приручає вовків, зцілює поранених козаків, допомагає Швайці. Санько з дитинства виявляв надзвичайні вміння, якими не могли похвалитися звичайні хлопці. Він міг подумки віддавати накази і прохання. Дізнавшись про це і побачивши вміння Санька, Пилип Швайка вирішив віддати хлопця на виховання та науку до діда Кудьми, адже козакам були потрібні такі люди.

Тишкевич служив у пана Кобильського, але одночасно співпрацював з татарами. Свого пана від попереджав про набіги, і Кобильський ховався, а як захищатимуться його села, пан взагалі не турбувався. Дуже часто люди Тишкевича перевдягалися на татар і нападали на козаків у плавнях, відбираючи у них шкури, рибу, мед.